вул. Мала Бердичівська, 7
Після війни у Житомир повернулися євреї, які були на фронті, в евакуації або вижили в окупації (переважно – завдяки допомозі інших). У 1959 р. у Житомирі мешкало 15700 євреїв. Хоча в умовах радянської влади розвивати єврейську культуру було важко через сильний вплив ідеології та подекуди антисемітські настрої влади, євреї зберегли і основи власної культури, і, – головне – власну ідентичність. Єврейське життя відновилося з початком «перебудови» в СРСР в середині 1980-х і продовжилося вже в незалежній Україні. Так, у Житомирі було відновлено синагогу, при чому практично на тому ж місці, де колись була одна з найбільш відвідуваних синагог міста. Було відкрито єврейську школу. На місцях розстрілів євреїв було встановлено пам’ятні знаки.
Хоча після закінчення Другої світової війни на місцях масових розстрілів євреїв уже було встановлено пам’ятні знаки, на них не вказувалось, що загиблі були євреями – лише «мирними радянськими громадянами». Сам термін «Голокост» не вживався, Лише у кінці 1980-х на написах пам’ятників почали згадувати євреїв. Тоді ж і почати з’являтися нові пам’ятники на місцях масових розстрілів.
Відеофрагмент. Фаїна Гельман 10
Фаїна Гельман розповідає про пам’ять.
