пл. Соборна, 1 та Сквер на Замковій горі
Випереджальне запитання:
Сквер на Замковій горі – історичний центр Житомира. Саме тут, за легендою, у 884 р. було засновано місто. Колись (у XI-XVIII ст.) тут стояв замок. Замок із часом занепав, а в 1802 р. згорів. В 1789 р. було побудовано Будинок магістрату (він існує і зараз). На Замковій горі розміщувався Воздвиженський ринок, було чимало торгівельних споруд.
І, як у центральних частинах більшості міст, тут були важливі культові споруди різних конфесій: православний Свято-Хрестовоздвиженський кафедральний собор, римо-католицький Кафедральний костел Святої Софії.
Саме тут, на Замковій горі, була й одна з двох хоральних синагог1 Житомира – так звана Купецька. Вона розміщувалась на вул. Гостинній, яка пролягала там, де зараз центральна алея скверу. Синагогу було знищено під час Другої світової війни, а після її закінчення руїни були остаточно розібрані.
Окремі євреї з’являлись у Житомирі ще у XVII та навіть у XVI ст. Це були досить багаті єврейські торгівці, які могли заплатити місцевій владі за право вести справи у Житомирі. Але оселятись у місті євреї почали на поч. XVIII ст., хоча аж до 1792 р. офіційно це було заборонено. У 1789 р. у Житомирі мешкало 882 єврея (третина всіх мешканців) і відтоді аж до кінця 1980-х євреї становили значну частину всіх мешканців міста (див. табл. 1)
Євреї займались торгівлею, ремеслами, утримували корчми та шинки, з появою заводів та фабрик працювали на них робітниками. Займатись сільським господарством (і навіть оселятись поза містами), ставати до військової та державної служби (навіть мати посаду двірника) євреям було заборонено законами Російської імперії. Хоча деякі євреї мали значні статки, більшість були бідними.
Житомир став важливим осередком єврейської культури – з 1837 р. тут працювала одна з двох дозволених владою Російської імперії єврейських друкарень, діяла єврейська бібліотека, у 1862-1884 р. існувало перше в Російській імперії єврейське ремісницьке училище (приміщення збереглось – вул. Велика Бердичівська, 33). Діяла ціла мережа єврейських початкових шкіл (вони називаються «хедер»), також були релігійні школи (називаються «талмуд-тора»). У 1847 г. було відкрито рабинське2 училище, на базі якого у 1873 р. постав Єврейський учительський інститут (закритий урядом «за непотрібністю» в 1885 р.), нині у цій будівлі – природничій факультет Житомирського університету. Працювали у Житомирі і приватні єврейські школи для дівчат та жіноче професійне училище.
До встановлення радянської влади у Житомирі було багато синагог та молитовних будинків, в тому числі – дві великі хоральні синагоги на Гостинній та на Старовільській вулицях. Але починаючи з 1920-х почався наступ на громади сповідників усіх релігій без винятку. Поступово було закрито всі синагоги та релігійні навчальні заклади. Влада взяла під свій контроль або ж закрила всі єврейські громадські структури.
Одночасно з цим відкривались державні єврейські заклади: школи, педагогічні курси (пізніше перетворені на педтехнікум). Їдиш (одна з єврейських мов) використовувалась як офіційна у суді та інших державних органах (а іврит – мова, якою написана Тора3, – була заборонена). Це було пов’язано з політикою «коренізації» – залучення представників місцевих національних (етнічних) спільнот до органів радянської влади, розвитку культур різних народів СРСР. Слід зазначити, що «коренізація» відбувалась винятково у рамках пануючої комуністичної ідеології та диктаторської влади, тому і доступ до влади, і культурний розвиток були жорстко обмежені. З початку 1930-х «коренізацію» почали згортати, і до середини 1930-х р. всі єврейські заклади було ліквідовано. Загалом, була скорочена мережа освітніх та культурних закладів і інших народів СРСР, і України зокрема.
У міжвоєнний час значна кількість євреїв була вже нерелігійною, але ще багато хто дотримувався законів та звичаїв юдаїзму, незважаючи на те, що релігійність у очах радянської влади була серйозним «недоліком» або навіть злочином.
Відеофрагмент. Фаїна Гельман 1
Фаїна Гельман розповідає про свою сім’ю та єврейські традиції.
Будівля Купецької синагоги, 1934 р.
- Синагога – приміщення, що служить місцем громадського відправлення культу і центром релігійного життя юдейської громади. На відміну від християнської церкви, синагога не є храмом, а лише приміщенням для громадської молитви.
- Рабин – звання, яке присвоюється після отримання вищої єврейської релігійної освіти, що дає право очолювати конгрегацію або громаду, викладати в єшиві (юдейському вищому релігійному навчальному закладі) і бути членом релігійного суду. Рабин не є посередником між Богом та людиною.
- У даному випадку Тора – П’ятикнижжя Мойсеєве, священна книга юдаїзму. Також Торою у широкому сенсі називають всю сукупність єврейської традиції.